"Нам усім треба навчитись любові і поваги" - Леся Голояд

Знайомство із командою "Гальорки Верхоставу" - головний редактор блогу Леся Голояд.

 - Як народився блог і чому така тематика?

- Дуже неочікувано і раптово. Думки були давно, але потрібної іскри ніяк не з'являлось. То крутилось безліч назв у голові, то зрадницькх "за" і "проти". Але ентузіазм, як і завжди, таки переміг. Крім того, я знала, що є дівчата, що мене точно підтримають і приєднаються.
Під час першого опитування для матеріалу сюди вже встигла наштовхнутись на питання "А ви що феміністки?". Я - ні. Я люблю подаровані шоколадки, відкриті двері авто, квіти і багато турботи, а ще сукні і косметику. Якщо решта команди так - це не погано і не жахливо.  Все, що нас таки об'єднує  - це бажання зробити із української дівчини і жінки тих, кого треба поважати і можна захоплюватись, а не те, що до цього робили і роблять ЗМІ і реклама.

- У вас будуть матеріали лише про жінок?

- Ні. Перш за все тому, що чоловікам теж є про що розповісти. Цей блог про стереотипи, їх розвіювання і спростування, про повагу. Тож він також і про те, що хлопці класно готують, грають на скрипці, вміють вишивати і прекрасно доглядають власних малюків. А ще вміють бути такими сім'янинами, де щаслива і дружина, і малюки, і він.

- Стереотипи є у вашому житті?

- Безумовно, а у чиєму їх нема? Я дуже часто чую "коли заміж?", "нащо тобі та робота", "навчись готувати" і багато-багато іншого. Водночас мене і не влаштовують такі терорестично-моральні акти проти хлопців, я вважаю, що кожен обирає сві шлях і своє життя. І це треба поважати, цього нам всім дуже бракує. Майже ніхто не стримується, щоб не засудити чиєсь тату, зачіску, вигляд, наявність чи відсутність авто, тощо. Нам просто усім треба навчитись любові і поваги.

- Тут будуть теми, що піднімають проблему насилля, прав жінок, сексизму?

- Будуть, але ніхто не буде їх випрошувати і вимагати, шукати, я хочу, щоб люди говорили. Хочу, щоб почали розуміти, що про їх негаразди ніхто не дізнається і не допоможе, якщо вони будуть жити у своєму закритому маленькому світі. Бо коли тебе ображає хлопець чи чоловік, то соромно має бути не тобі, а йому. І так у будь-яких схожих ситуаціях.

- Чи можуть у подібній проблематиці розбиратись ще зовсім юні дівчата?

- Краще багатьох. Бо ще не зіпсовані кимось і чимось. Через свій молодий запал відкритіші, активіші і готові говорити про все.

- А автори хлопці будуть?

- Якщо захочуть. Ми не проти. Взагалі , тільки раді однодумцям будь-якого віку, поглядів і статі.